Понеділок, 18.12.2017, 01:11
Вітаю Вас Гость | RSS
Головна | Реєстрація | Вхід
Правознавство
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Пошук
Календар
«  Грудень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів
Ми працюєм уже :
Block title
Block content
Якось дикий кінь зустрів прирученого коня і почав ганьбити
його за рабство. Але той твердив, що він – вільний, як вітер.
– А тоді, – сказав дикий кінь, – скажи мені, для чого
служить те знаряддя, що маєш між зубами.
– Це – уздечка, – відповів приручений кінь. – Один з
найкращих засобів, що дає силу.
– Так, але що означають ті паски, які прив’язані до неї?
– Вони не дають їй випасти мені з уст, коли я надто лінивий.
– А що скажеш про сідло? – питав далі дикий кінь.
– Часто полегшує мої муки, – відповів приручений кінь. –
Коли сили зовсім покидають мене, я сідаю в нього і їду верхи.

Нема нікого гіршого від раба, який цілує свої кайдани, і від
людини, яка вибачає собі недобрі звички, в’язнем яких вона є.
Ніхто не є вільним, якщо не є паном самого себе.

Переглядів: 418 | Додав: Natashka | Дата: 08.10.2009 | Коментарі (0)

Колись давно в старезному густому ліс жила ексцентрична
родина хижих м’ясоїдних дерев, які з часом, а передусім через
постійні ремствування, які добрий Вітер приносив їм з усіх
сторін, зрозуміли своє дивацтво.
Чутливі на критику, ці дерева поволі почали відчувати огиду
до м’яса, потім перестали його їсти, і врешті стали відчувати
таку нудоту, що не хотіли й дивитися на нього.
Вони вирішили стати вегетаріанцями.
З того дня почали поїдати один одного і живуть собі
спокійно, бо всі навколо задоволені їхнім способом життя.

“Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що очищаєте зверху
чашу й миску, а всередині вони повні здирства та
нездержливості... Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що
схожі на гроби побілені, які зверху гарними здаються, а
всередині повні кісток мертвих і всякої нечисти. Отак і ви:
назовні здаєтесь людям справедливі, а всередині ви сповнені
лицемірства й беззак ... Читати далі »

Переглядів: 662 | Додав: Natashka | Дата: 08.10.2009 | Коментарі (1)

Юнак, втікаючи від жорстокого ворога, потрапив до одного
села. Селяни його чемно прийняли і вказали надійну криївку.
Наступного дня прийшли воїни, що гналися за ним. Вривалися до
хат, обшукували горища і пивниці, а потім зібрали всіх людей і
начальник воїнів сказав:
– Спалимо ціле село і повбиваємо всіх чоловіків, якщо завтра
не видасте втікача.
Сільський війт з болем у серці роздумував: видати того юнака
чи прирікти на смерть своїх людей. Ввечері він узяв Біблію і
почав читати, сподіваючись знайти в ній відповідь. І аж на світанку вичитав такі слова: “Краще, щоб помер один чоловік, ніж
мав би загинути увесь народ”. Закрив Біблію, покликав воїнів і
вказав їм криївку того юнака.
Коли воїни забрали втікача і повели його убивати, в селі
почалося велике свято, тому що війт врятував їх життя. Але сам
війт не брав участі в тому святі. Пригнічений своїм вчинком, він
залишився вдома. Вночі ... Читати далі »
Переглядів: 426 | Додав: Natashka | Дата: 08.10.2009 | Коментарі (0)

Якось три цікаві жабки вирішили познайомитися зі світом.
Недалеко від їхнього ставка розташувався великий хутір. І вони
почали своє відкриття світу від току. Але дві курки побачили їх
і, щасливі, що мають нову поживу, кинулися на них з гострими
дзьобами.
Але три жабки були моторні і відважні. Якраз тоді селянин
поставив біля дверей відро з молоком. Два великих стрибки і три
жабки були вже в молоці. Спершу відчуття новизни викликало в них
радість і бадьорість. Потім почали журитися: їм треба
якнайшвидше вибратися звідти! Розлючений господар – страшніший
від курки.
Одна спроба, друга, третя... але стінки відра були надто
слизькі.
Перша жабка була фаталістка: вона підстрибувала кілька
хвилин, а потім сказала:
– Ми звідси ніколи не вийдемо. Нам – кінець.
Перестала плавати й стрибати, і втопилася.
Друга жабка була вчена, мудра, мала велику теоретичну
підготовку з пла ... Читати далі »
Переглядів: 651 | Додав: Natashka | Дата: 08.10.2009 | Коментарі (0)

Одна пара зайшла до магазину дитячих іграшок. Вони довго
оглядали їх на полицях, підвішених до стелі, розкиданих по
столах, по підлозі. Бачили ляльок, що плакали і сміялися,
електронні іграшки, маленькі печі, що пекли торти і піци...
Однак не могли вирішити, що купити. До них підійшла ввічлива
продавщиця.
– Розумієте, – почала пояснювати жінка, – ми маємо маленьку
дівчинку, але цілий день нас не буває вдома.
– Дівчинку, що мало усміхається, – продовжував чоловік.
– Ми хотіли б купити їй щось, що б її ощасливило, – говорила
далі жінка, – навіть, коли нас нема... Щось, що б її забавило,
розрадило, коли вона сама.
– Вибачте, – посміхнулася продавщиця, – ми не продаємо
батьків.

Народити дитину – це укласти з нею такий великий контракт,
що більшого людський розум не може вигадати. Всі діти приходять
до нас з карткою запрошення і кажуть: “Ти мене закликав, і я
прийшов. Що ти да ... Читати далі »

Переглядів: 436 | Додав: Natashka | Дата: 08.10.2009 | Коментарі (0)

Молодий студент, який прагнув працювати для добра людства,
одного дня пішов до св. Франциска Салезія і спитав його:
– Що маю робити для забезпечення миру у світі?
Святий Франциск, посміхаючись, відповів йому:
– Не гримай так сильно дверима.

Малі суперечки завжди викликають великі свари і незгоди.
Багато розлучень починається від панчіх, забутих під ліжком. Але
й велика любов виростає з малого.

Переглядів: 382 | Додав: Natashka | Дата: 08.10.2009 | Коментарі (0)

На міських мурах і в парафіяльному часописі з’явився дивний
некролог: “З великим сумом звіщаємо про смерть парафії святої
Анастасії. Похорон відбудеться в неділю об 11-ій годині дня”.
У неділю церква святої Анастасії була переповнена: ніколи в
ній не збиралося стільки людей, як у цей день. Посеред церкви
стояли мари, а у них лежала труна з темного дерева. Парох сказав
коротеньку проповідь: “Не думаю, що наша парафія може
повернутися до життя, але оскільки ми майже всі зібралися тут,
хочу востаннє спробувати. Я би хотів, щоб ви всі пройшли повз
труну, аби попрощатися з покійною. Пройдете по черзі, один за
одним, і, глянувши на неї, вийдете через ризницю. Потім, хто
захоче, може повернутися на Службу Божу через центральний вхід”.
Отець парох відкрив труну. Всі питали себе: “Хто там буде?
Хто насправді помер?”
Черга рушила. Один за одним парафіяни дивилися в труну і
виходили з церкви – ... Читати далі »
Переглядів: 497 | Додав: Natashka | Дата: 08.10.2009 | Коментарі (0)

У джунглях, недалеко від села, жила сім’я мавп. Єдина річ,
яка їх цікавила, був вогонь. Вони приглядались до полум’я, що
витанцьовувало червоними язиками в хатах, а ще більше на
подвір’ях, де навколо нього з вдоволеними лицями сиділи селяни.
Одного досить холодного вечора мавпи побачили світлячка, що
блимав між листям на кущі. Вони подумали, що то була іскорка
тієї дивної речі, яка огрівала людей, і дбайливо взяли його.
Прикривши його сухою травою і гілками, мавпи простягали руки до
нього та скрекотіли від задоволення, думаючи, що гріються. Одна
навіть почала дути на світлячка, бо багато разів бачила, що так
роблять люди.
За цим усім з дерева спостерігала пташка з золотими
крильцями. Їй стало шкода тих бідних мавп, вона злетіла до них і
сказала:
– Приятелі, ви обманюєтесь – це не вогонь... Це – тільки
світлячок!
Але мавпи, невдоволені, прогнали її геть, і стали ще
силь ... Читати далі »
Переглядів: 645 | Додав: Natashka | Дата: 08.10.2009 | Коментарі (0)

Один горобчик лежав на спині, простягаючи свої ніжки просто
до неба. Прилетів другий горобчик і здивовано спитав:
– Що ти робиш? Чому лежиш на спині? Що з тобою?
Не рухаючись, перший відповів:
– Своїми ніжками підтримую небо. Якщо поворухнусь і заберу
свої ніжки, – небо впаде на землю.
У цю хвилину біля них впав листочок, що відірвався від гілки
дуба. Горобчик, що підпирав небо, злякався: в одну мить
підскочив і швидко полетів.
Небо, звичайно, не впало.

Якось помер один відомий проповідник і пішов до неба. Там
він побачив, що звичайний водій таксі має краще місце від нього.
Проповідник побіг жалітися до святого Петра:
– Не розумію, напевно, тут якась помилка. Я ж присвятив усе
своє життя проповідуванню Божого Слова.
Святий Петро відповів:
– Ми нагороджуємо за результатами. Ви пам’ятаєте результати
ваших проповідей?
Проповідник неохоче змушений був визнати, що дехто ... Читати далі »

Переглядів: 476 | Додав: Natashka | Дата: 08.10.2009 | Коментарі (0)

Мама, як звичайно, покликала з кухні:
– Прошу до столу. Все готове!
Її чоловік, який читав, і два сини, що дивилися телевізор,
швидко відгукнулися і з шумом сіли до столу.
Прийшла господиня, але замість пахучих страв, кинула на стіл
жменьку сіна.
– Це що?! – закричали всі разом.
– Чи ти здуріла? – спитав її чоловік.
Господиня спокійно подивилася на них і сказала:
– Я думала, що ви не звернете на це уваги. Вже двадцять
років готую для вас і ніколи ще не почула жодного слова, з якого
я могла б зрозуміти, що ви жуєте не сіно.

Щоб відзначити десятиліття шлюбу, одна жінка попросила
редакцію журналу, який читав її чоловік, надрукувати “послання”
до нього.
Ось воно: “Дуже дякую Тобі, мій дорогий, за те, що я нині
почуваюся щасливою дружиною і матір’ю. Дякую за те, що завжди і
скрізь я відчуваю, що є твоєю єдиною жінкою на світі. Дякую Тобі
за те, що Ти поважаєш і цінуєш м ... Читати далі »

Переглядів: 487 | Додав: Natashka | Дата: 08.10.2009 | Коментарі (0)

« 1 2 3 4 »
Copyright MyCorp © 2017
Учебные метериалы Львов