Вівторок, 17.10.2017, 03:50
Вітаю Вас Гость | RSS
Головна | Реєстрація | Вхід
Правознавство
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Пошук
Календар
«  Жовтень 2009  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Архів записів
Ми працюєм уже :
Block title
Block content
Головна » 2009 » Жовтень » 8 » ТАЄМНИЦЯ РАЮ
22:53
ТАЄМНИЦЯ РАЮ
Здоровенний та не надто чемний самурай прийшов до низенького
буддійського монаха і каже:
– Монаше, скажи мені, що таке пекло, а що – небо?
Монах поглянув на дужого воїна і зневажливо відповів:
– Сказати тобі, що таке – небо і пекло? Я не можу тобі цього
пояснити. Ти брудний і смердиш. Ти – ганьба касти самураїв. Геть
від мене! Не можу терпіти тебе!
Самурай розлютився, почав тремтіти. Його лице так
почервоніло від гніву, що не міг і слова промовити. Витягнув меч
і підніс його, щоб убити монаха.
– Це – пекло, – прошепотів спокійно монах.
Самурай знітився. Скільки ж співчуття і жертовності було в
малому монахові, який ризикував власним життям, щоб
пояснити йому, що таке пекло! Поволі він опустив меч. Відчув
спокій і вдячність – його лице проясніло.
– Це є небо, – прошепотів спокійно монах.

Проживши довге і героїчне життя, один відважний самурай
потрапив до раю. Але йому було дуже цікаво подивитися на пекло,
і ангел задовільнив його бажання.
Самурай опинився в дуже великому залі, посередині якого
стояв стіл, заставлений тарілками зі смачними пахучими стравами.
Але ті, що сиділи навколо столу, були бліді, худі, майже
скелети... Вони викликали жаль і співчуття.
– Як це можливо? – спитав самурай у провідника. – Адже перед
ними стільки страв!
– Дивись: усі, що приходять сюди, одержують дві тонкі
палички замість виделок, але вони дуже довгі, і їх треба тримати
за кінець. Тільки так можна занести їжу до рота.
Самурай здригнувся від жаху. Страшна кара для тих бідолах:
які б зусилля вони не робили, не могли донести до рота ані
крихти.
Він не хотів уже більше це споглядати і попросив повернутися
до раю.
Але там також на нього чекала несподіванка: він побачив великий зал, такий самий, як у пеклі. У ньому було безліч людей,
а на столі – незліченна кількість тарілок зі смачними і пахучими
стравами.
Люди також мали по дві тонкі палички (півтораметрові), і
треба було тримати їх за кінець, щоб наколоти на них їжу.
Та була одна особливість: люди, що сиділи навколо столу,
були веселі, ситі, здорові.
– Як таке може бути? – спитав самурай.
Ангел посміхнувся і пояснив:
– У пеклі всі хочуть брати їжу для себе, бо так робили все
своє життя. Тут – навпаки: кожний бере їжу не для себе, а дає її
іншим.
Небо і пекло – в твоїх руках. Сьогодні й щодня.

Переглядів: 493 | Додав: Natashka | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2017
Учебные метериалы Львов