Частина II. Вночі в каплиці Кудесник закликає заклинаннями душі
померлих. Старець і хор вторять йому. Душі двох невинних дітей просять гірчичних зерняток: "Той, хто горя
не пізнав на світі, / після смерті радість не пізнає!" Страшний привид
покійного пана вимолює у своїх селян хоч крихту хліба - лише тоді припиняться
муки лиходія. Але люди, яких заморив він колись голодом, звернулися після
смерті в воронів і рад і тепер виривають їжу в жорстокого пана з глотки.
Красуня Зося, зводила хлопців з розуму, але так нікому і не подарувала любові і
щастя, тепер мліє від туги: "Хто з землею не знався тут на світі, / той на
небесах не побуває!"
