Якось киця дуже закохалася в одного юнака. Так закохалася,
що попросила чарівницю перетворити її в дуже гарну жінку, здатну
здобути його серце.
Чарівниця задовільнила її бажання. Невдовзі вже готувалися
до весілля.
Весілля було гарне: співи, танці, жарти... Запрошені гості
ще ніколи не їли таких смачних страв.
Все йшло дуже добре. Аж раптом молода побачила мишу, що
бігла через кімнату, і миттю кинулася за нею. Наше суспільство сприяє обману: ми вже звикли вірити
рекламі. Кажемо: “Мені приємно тебе бачити!” “Зустрічаймося
частіше!” “Хоч дзвонімо...” “Яке гарне вбрання”, – людям, яких
не дуже любимо, яких воліли б не зустрічати, які жахливо
вдягнені.
У нас є маски на різні випадки життя. Одна – для приятелів,
друга – для начальника, третя – для чоловіка чи жінки, четверта
– для сусідів, п’ята – для Бога... Але приходить час, коли всі
комедії закінчуються.
“Остерігайтеся фарисейської закваски, тобто лицемірства.
Нічого бо нема захованого, що б не відкрилося, і скритого, що б
не виявилось. Ось чому те, що ви потемки сказали, почується при
світлі; і те, що на вухо ви говорили десь по сховках,
оголоситься на крівлях” (Лк. 12, 1-3)
|
