Коли Олександрові Великому виповнилось 20 років, король
подарував йому коня, якого ніхто не міг приборкати. Буцефал був
красень, але дуже дикий. Олександр хотів підкорити його за всяку
ціну.
– Стільки коней у моєму царстві! Вибери собі іншого, сину, –
говорив йому король Филип.
Але Олександр хотів приручити саме Буцефала. Три місяці він
намагався це зробити, пускаючи в хід пестощі, лагідні слова, але
не зміг навіть на мить утриматися в нього на спині.
Ті, що вже пробували приборкати його, казали Олександрові:
– Слухай, Олександре, облиш, хай іде собі по лісах, поки не
поламав тобі кості.
Олександр хоті-таки досягнути своєї мети. Якось,
спостерігаючи за своїм диким приятелем, він побачив, що той
низько схилив голову і тримав її майже між двома передніми
ногами.
На безхмарному липневому небі яскраво світило сонце.
Олександр пригадав собі, що Буцефал робив так завжди, коли
ясно світило сонце, і ніколи зранку, під вечір чи у похмурі дні.
І в його голові майнула думка: “Мабуть, він боїться сонця”.
Олександр швидко підбіг до коня, схопив його голову обома
руками і силоміць підняв її вгору. Очі тварини вперше подивилися
на сонце. Олександр зауважив, що вони вже не виблискують дико, а
стають спокійними, податливими. Здавалося, що майже усміхаються.
Коли Олександр відпустив його голову, кінь уже сам тримав її
високо, спокійно і гордо. Олександр скрикнув від радості, обняв
його і, скочивши на нього, пустився галопом по македонській рівнині.
Буцефал переміг свій страх – він уже не боявся сонця. Після
цього йому і люди не страшні. “А був у синагозі чоловік, що мав нечистого духа, і він
закричав голосом сильним: “Лиши, що нам і Тобі, Ісусе
Назарянине? Прийшов Ти погубити нас?”
(Лк. 4, 33-34) Це крик релігії переможеної, релігії чортів, атеїстів. Бог –
Світло – викликає у них страх.
Скільки людей боїться Бога! Є люди, які з не охотою
приступають до Нього; які розмовляють з Ним поспіхом, не
дивлячись Йому у вічі; які, при першій-ліпшій нагоді, радо
віддаляються від Нього, бо з Ним їм невигідно.
Скільки є таких, що віддаляються від Бога, який є досконалою
Любов’ю...
|
