Цивільне право як самостійна галузь права
У процесі своєї життєдіяльності особи вступають між собою в певні відносини, які регулюються нормами права. Цивільне право як галузь права регулює майнові відносини, тобто ті відносини, які пов’язані з приналежністю, набуттям, користуванням та розпорядженням майном.
Майнові відносини, які регулюються цивільним правом, за змістом поділяються на два види:
1) майнові відносини, пов’язані з приналежністю майна певним особам – це відносини власності (відображають існуючий розподіл матеріальних благ між конкретними особами, тобто закріплюють матеріальні блага за конкретним власником);
2) майнові відносини, пов’язані з переходом майна від одних осіб до інших – це відносини в галузі товарообігу (вони виникають на основі договорів).
Цивільне право також регулює і особисті немайнові відносини. Ці відносини виникають у зв’язку із здійсненням особою своїх особистих прав. А особисті права – це блага, які невіддільні від особи: життя, здоров’я, честь, гідність, авторство. Вони індивідуалізують особу, втілюють її моральну оцінку з боку суспільства.
Особисті немайнові відносини поділяються на два види:
1) особисті немайнові відносини, пов’язані з майновими (наприклад, відносини, що виникають у зв’язку із створенням творів літератури, науки, мистецтва);
2) особисті немайнові відносини, які виникають таі існують незалежно від майнових, тобто ті, які не пов’язані з майновими (наприклад, відносини, об’єктом яких є честь, гідність, право на ім’я тощо).
Цивільне право регулює майнові та особисті немайнові відносини на засадах юридичної рівності. Тобто кожна із сторін є самостійною, незалежною, не може нав’язувати свою волю іншій, їх стосунки базуються на взаємній згоді.
Цивільним правом регулюються вищезазначені відносини:
а) юридичних осіб між собою;
б) громадян між собою;
в) громадян з юридичними особами.
Отже, з вищезазначеного можна зробити висновок, що цивільне право – це галузь права, яка регулює на засадах юридичної рівності майнові та особисті немайнові відносини з метою задоволення матеріальних і духовних потреб та інтересів учасників суспільних відносин.
Основним нормативним актом, який регулює цивільні правовідносини, є Цивільний кодекс України, введений в дію з 1 січня 1964 року.
Цивільний кодекс вміщує такі розділи: “Загальні положення (суб’єкти цивільних правовідносин, позовна давність, представництво і довіреність)”, “Право власності”, “Зобов’язальне право”, “Окремі види договорів”, “Авторське право”, “Право на відкриття, винахід і раціоналізаторську пропозицію”, “Спадкове право”, “Правоздатність іноземних громадян і осіб без громадянства”, “Застосування цивільних законів іноземних держав і міжнародних договорів”.
На сьогоднішній день цивільне право змінюється, оновлюється відповідно до вимог ринкової економіки. З моменту проголошення суверенітету України прийнято ряд важливих законів, які містять у собі цивільно-правові норми. Зокрема, це Закони “Про підприємства”, “Про підприємництво”, “Про власність”, “Про авторське право і суміжні права” та інші.
Подальший розвиток ринкових відносин в Україні вимагає створення цілком нового Цивільного Кодексу України. Вже підготовлено остаточний варіант такого кодексу і передано на розгляд Верховної Ради України.
Проект Цивільного Кодексу України від 25 серпня 1996 р. складається з двох частин: Загальної та Особливої. Загальна частина складається з 5 розділів і 18 глав (основні положення, особи, об’єкти цивільних прав, правочинне представництво, строки та терміни, позовна давність).Особлива частина складається з
7 книг: “Особисті немайнові права фізичних осіб”, “Речове право”, “Право інтелектуальної власності”, “Зобов’язальне право”, “Сімейне право”, “Спадкове право” та “Міжнародне приватне право”.
