Кожна людина свідомо чи несвідомо керується у своїй діяльності певними правилами, тобто зразками належної поведінки, її моделями. Ці правила різноманітні як за змістом (регулюють відносини людей у різних сферах громадського життя – побутові, сімейні, з приводу власності, здійснення політичної влади і т.д.), так і за способами виникнення (можуть установлюватися різними організаціями громадян, органами держави чи складатися історично, у процесі розвитку людства). Без існування правил, що регулюють поведінку людей, було б неможливим й існування самого суспільства.

Традиційно всі норми за предметом регулювання поділяються на дві великі групи:

1. соціальні норми, що регулюють відносини між людьми, їх об’єднаннями
2. технічні норми, що регулюють відносини між людиною і природою чи технікою

Теорія права звертає свою увагу головним чином на соціальні норми.

Найхарактернішою ознакою соціальних норм є нормативність: по-перше, вони є правилами поведінки, тобто вказують, як варто себе вести у тій чи іншій конкретній ситуації; по-друге, вони є правилами загального характеру, для них характерна багаторазовість застосування, тривалість дії, невизначеність адресата (адресуються всім, хто може опинитись у визначених соціальними нормами умовах).

Соціальні норми служать для регулювання суспільних відносин. Вони є засобом соціального управління, необхідною умовою життя і розвитку суспільства. Дія соціальних норм забезпечує суспільний порядок.

Для того щоб суспільство могло існувати, люди повинні продовжувати свій рід, добувати продукти харчування, дотримуватися елементарних заборон. Вироблення відповідних правил поведінки (не вбий, не вкради), таким чином, є свідомою вольовою діяльністю людей. Без регулювання відносин людство було б приречене на зникнення. Саме тому реалізація соціальних норм, тобто втілення їх у життя, забезпечується найперше свідомістю людей. У ситуації ж, коли сама людина не усвідомлює необхідності чинити правомірно, виконувати відповідні правила поведінки, її змушують це робити ті організації та соціальні групи, інтереси яких ці правила відображають. Якщо ж правила поведінки встановлені державою, вони при необхідності можуть бути забезпечені силою усього апарату управління та примусу.

Соціальні норми надзвичайно різноманітні, оскільки різноманітні й регульовані ними суспільні відносини. Їх можна класифікувати за різними підставами, проте у теорії держави і права зазвичай виділяють дві: за способами встановлення і забезпечення соціальних норм та за їх змістом.

За способом встановлення і забезпечення прийнято розрізняти:

• норми моралі – правила, що складаються відповідно до уявлень людей про добро і зло, справедливість та несправедливість, честь і безчестя тощо, тобто відповідно до моральних уявлень
• звичаї (традиції, обряди, ритуали, ділові звичаї) – правила, що складаються історично і внаслідок їх багаторазового застосування людьми. Звичаї колись були моральними або релігійними нормами, але з часом їх справжнє значення було забуте. Люди, дотримуючись звичаїв, уже не говорять, гарний чи поганий той чи інший варіант поведінки, а поводяться певним чином через звичку
• корпоративні норми (норми організацій) – правила поведінки, що видають організації, або які склались в організаціях і поширюються на їх членів. Корпоративні норми регулюють відносини усередині даної організації, порядок її діяльності, взаємини осіб, що входять до її складу. Вони можуть бути виражені у статутах, положеннях, рішеннях таких організацій
• норми права – правила поведінки, встановлені й забезпечувані державою.

За змістом або сферами відносин, соціальні норми поділяють на:

– політичні норми (правила, що регулюють відносини з приводу здійснення політичної влади, управління суспільством);

– економічні норми (правила, що регулюють відносини з приводу виробництва й розподілу матеріальних благ);

– культурні норми (правила, що регулюють поведінку людей у невиробничій сфері суспільства: тут насамперед мова йде про норми, що регулюють творчу, спортивну та іншу діяльність стосовно реалізації потреб індивіда);

– естетичні норми (правила, пов’язані з уявленнями про красу людських вчинків);

– релігійні норми (правила, що регулюють відносини віруючих один з одним, з релігійними організаціями, релігійні обряди);

– техніко-соціальні норми (правила необхідного чи доцільного поводження людей із природними об’єктами, знаряддями праці, різними технічними пристроями, вибухівкою, отрутохімікатами).

Особливо важливе місце у вказаній системі соціальних норм займають норми права. Проте, аби усвідомити їх особливості, досить важливим є з’ясування питань співвідношення норм права з іншими соціальними нормами. При цьому відзначають їх спорідненість, різницю та взаємодію.

Спорідненість норм права та інших соціальних норм полягає в тому, що всі вони (і норми права, і норми моралі, і корпоративні норми, і звичаї) відносяться до соціальних норм і мають загальні ознаки останніх. Їх зміст у цілому обумовлений рівнем економічного та культурного розвитку суспільства. Окрім того, як норми єдиної спільноти, норми права та інші соціальні норми, що регулюють однакові суспільні відносини, не можуть значно відрізнятися одна від одної.

Різниця, що існує між нормами права та іншими соціальними нормами, встановлюється за такими критеріями.

1. За походженням. Так, норми права видаються державними органами, в той час як корпоративні норми виробляються відповідними організаціями, а норми моральності й звичаї виникають поступово у процесі розвитку суспільства
2. За формою вираження. Норми права фіксуються в офіційно виданих органами держави нормативних актах, їх властивістю є формальна визначеність; такою властивістю не володіють інші соціальні норми, які існують або у свідомості суспільства чи окремих соціальних груп, або можуть бути записані в джерелах, що не мають офіційного характеру
3. За сферою дії. Норми права регулюють відносини, що піддаються правовому регулюванню та об’єктивно його потребують. Це, як правило, найбільш важливі суспільні відносини. Інші соціальні норми також можуть врегульовувати аналогічну сферу життя. Наприклад, охорона відносин власності здійснюється за допомогою багатьох соціальних норм. З одного боку, є відповідні статті Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Цивільного кодексу України, у яких ці відносини отримали правове врегулювання. З іншого боку, існують моральні правила, відображені у суспільній правосвідомості – «красти погано». Зрештою, існує й аналогічна корпоративна (релігійна) норма: «не вкради» – одна із заповідей християнського Декалогу. Але є відносини, які врегульовуються лише нормами права, в той час як інші соціальні норми байдужі до них. У той же час норми моралі, звичаї і корпоративні норми регулюють відносини, які часто виходять за межі сфери правового регулювання: відносини дружби, товариства, певні побутові та сімейні відносини тощо.
4. За територією дії. Норми права поширюють свою дію на всіх осіб, що знаходяться в межах держави. Звичаї і корпоративні норми мають локальний характер, тобто поширюються на відносно вузьке коло осіб (членів організації), а не на визначену територію. Багато норм моралі не знають державних кордонів, хоча моральні уявлення у різних країнах можуть значно відрізнятися
5. За ступенем деталізації. Норми права, як правила поведінки в конкретних ситуаціях, відрізняються досить великим ступенем деталізації, у той час як норми моралі не містять чітких і деталізованих правил, а є насамперед загальними принципами поведінки
6. За способом забезпечення. За нормами права, у випадку їх невиконання, стоїть сила державного примусу, тоді як інших соціальних норм дотримуються і виконують їх добровільно, під впливом свідомості та внутрішнього переконання людей.
7. За тенденціями розвитку. Звичаї і норми моралі з’явилися значно раніше права, вони більш консервативні, складаються не відразу і швидко не зникають. Право ж з’являється тільки на визначеному етапі розвитку суспільства, хоча в сучасних умовах у зв’язку з ускладненням стосунків між людьми роль і значення права, як ефективного засобу соціального управління, збільшується.

Взаємодія норм права та інших соціальних норм полягає у тому, що право має у своїй основі інші соціальні норми, базується на них. Пояснюється це тим, що індивідуальна свідомість людини складається у процесі розвитку переважно під впливом моральних, звичаєвих і корпоративних (наприклад, релігійних) норм. Тому для того, щоб норми права діяли найефективніше, необхідно, аби вони базувалися на неюридичних категоріях та цінностях. Право повинне бути глибоко моральним, відповідати принципам справедливості, інакше воно не одержить визнання у суспільстві. Інші соціальні норми впливають на право як у процесі його творення, так і під час реалізації його приписів.