Стаття 1. Визначення термінів
Біженець – особа, яка не є громадянином України і
внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за
ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства
(підданства), належності до певної соціальної групи або політичних
переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності
та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає
користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи
громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого
попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до
неї внаслідок зазначених побоювань;
Стаття 9. Порядок порушення клопотання про надання статусу біженця
Особи, які мають намір набути статусу біженця і перетнули державний
кордон України у порядку, встановленому законодавством України, повинні
протягом п’яти робочих днів звернутися до відповідного органу
міграційної служби із заявами про надання їм статусу біженця.
Особи, які з наміром набути статус біженця намагалися незаконно
перетнути або незаконно перетнули державний кордон України, повинні
протягом трьох робочих днів звернутися до відповідного органу
міграційної служби через уповноваженого цього органу чи посадову особу
Прикордонних військ України або органу внутрішніх справ із заявами про
надання їм статусу біженця, а також надати посадовим особам
Прикордонних військ України пояснення про причини спроби незаконно
перетнути або незаконного перетинання державного кордону України. Якщо
у таких осіб відсутні документи, які посвідчують особу, або такі
документи є підробленими чи фальшивими, вони мають повідомити про цю
обставину у заяві про надання статусу біженця, а також викласти причини
зазначених ситуацій. Зазначені особи повинні бути направлені посадовими
особами прикордонних військ до органу міграційної служби.
Якщо державний кордон України перетинає чи перетнула дитина,
розлучена з сім’єю, і заявляє про намір набути статусу біженця, або про
це повідомили інші особи, які не є законними представниками
неповнолітньої особи, посадові особи Прикордонних військ України
повинні невідкладно повідомити про це орган міграційної служби та орган
опіки і піклування.
Орган міграційної служби разом з органом опіки і піклування
зобов’язаний вжити заходів для тимчасового влаштування такої дитини у
відповідний дитячий заклад або сім’ю.
Особи, які з наміром набути статусу біженця намагалися незаконно
перетнути або незаконно перетнули державний кордон України і
перебувають на території України, звільняються від відповідальності за
зазначені дії.
Особи, які не є громадянами України та на законних підставах
тимчасово перебувають на території України і під час такого перебування
в країні їх громадянської належності чи постійного проживання виникли
умови, зазначені в абзаці другому статті 1 цього Закону, внаслідок яких
вони не можуть повернутися до країни свого походження і мають намір
набути в Україні статусу біженця, повинні звернутися до відповідного
органу міграційної служби із заявами про надання їм статусу біженця до
закінчення строку дії дозволу на перебування в Україні.
Заяви про надання статусу біженця, подані із порушенням
встановленого порядку, приймаються до розгляду з письмового дозволу
керівника органу міграційної служби, якщо особа не могла з поважних
причин (хвороба заявника або членів його сім’ї, ситуації надзвичайного
стану на території України, затримання заявника у випадках, необхідних
для встановлення особи, та інші) звернутися з такою заявою у
встановленому порядку.
Орган міграційної служби може прийняти рішення про відмову у
прийнятті заяви про надання статусу біженця у разі відсутності поважних
причин для порушення встановленого порядку подання такої заяви. Про
прийняття такого рішення орган міграційної служби повідомляє особу
письмово із зазначенням причин відмови.
Терміни для подання заяви про надання статусу біженця, які
встановлені частинами першою, другою, шостою цієї статті, не
поширюються на випадки подання таких заяв законними представниками
дітей, розлучених з сім’ями.
Стаття 10. Умови, за яких статус біженця не надається
Статус біженця не надається особі:
яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві;
яка вчинила тяжкий злочин неполітичного характеру за межами України
до прибуття в Україну з метою набуття статусу біженця, якщо таке діяння
віднесено Кримінальним кодексом України до тяжких злочинів;
яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам Організації Об’єднаних Націй;
стосовно якої встановлено, що умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, відсутні;
яка до прибуття в Україну була визнана біженцем або отримала притулок в іншій країні;
яка до прибуття в Україну з наміром набути статусу біженця
перебувала в третій безпечній країні. Дія цього абзацу не поширюється
на дітей, розлучених з сім’ями, а також на осіб, які народилися чи
постійно проживали на території України, а також їхніх нащадків (дітей,
онуків).
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 21 червня 2001 року
| 
