Здоровенний та не надто чемний самурай прийшов до низенького буддійського монаха і каже: – Монаше, скажи мені, що таке пекло, а що – небо? Монах поглянув на дужого воїна і зневажливо відповів: – Сказати тобі, що таке – небо і пекло? Я не можу тобі цього пояснити. Ти брудний і смердиш. Ти – ганьба касти самураїв. Геть від мене! Не можу терпіти тебе! Самурай розлютився, почав тремтіти. Його лице так почервоніло від гніву, що не міг і слова промовити. Витягнув меч і підніс його, щоб убити монаха. – Це – пекло, – прошепотів спокійно монах. Самурай знітився. Скільки ж співчуття і жертовності було в малому монахові, який ризикував власним життям, щоб пояснити йому, що таке пекло! Поволі він опустив меч. Відчув спокій і вдячність – його лице проясніло. – Це є небо, – прошепотів спокійно монах.
Проживши довге і героїчне життя, один відважний самурай потрапив до раю. Але йому було
... Читати далі »
Був він людиною чесною, представником мовчазної більшості, суворим з жінкою і дітьми, членом расистської ліги, тому що вважав за краще, щоб “чорні залишалися у своїй країні”. Але як буває з усіма, він також помер. Він сміливо підійшов до воріт раю і постукав. Ангел чемно привітався з ним та завів до приймальні. Сів за комп’ютер, набрав ім’я новоприбулого, прочитав на екрані відповідь і сказав: – Мені неприємно говорити про це, але ви мусите побути трохи в чистилищі. – Тут якась помилка! – скрикнув той чоловік. – Я завжди був чесний, зразковий... – На жаль, нічого не можу зробити, – відповів ангел. – Хочу говорити безпосередньо з НИМ! – рішуче сказав чоловік і попрямував до дверей,що були за плечима ангела. – Воля ваша, – сказав ангел. – Але на вас чекає цікава несподіванка. – Яка? – спитав чоловік. – ВІН – ЧОРНИЙ, – посміхнувся ангел.
Молодого монаха послали до одного монастиря у Фландрії ткати разом з іншими великий гобелен. Якось він спустився зі своєї драбини дуже обурений. – Досить! Я більше не можу працювати! Вказівки, які дають мені, беззмістовні! Я працював золотою ниткою, а тут мені кажуть зав’язати її і відтяти... – Сину, – сказав спокійно старий монах, – ти не бачиш цього гобелена так, як треба його бачити. Ти працюєш з виворітного боку і тільки з одним фрагментом. І повів його показати роботу з лицевого боку. Молодий монах остовпів. Він працював над дуже красивим гобеленом – “Поклоніння трьох царів”, а його нитка творила частину німба навколо голови Божого Дитятка.
У давній легенді оповідується про чоловіка, котрому Бог пообіцяв, що виконає одне його бажання. Чоловік подумав і сказав: – Я хотів би чинити добро, не знаючи про це. Бог вислухав його. Пізніше, побачивши, що це бажання так
... Читати далі »
Тринадцятилітній Юрко прогулювався з мамою пляжем. Нараз спитав її: – Мамо, як вберегти приятеля, якого дуже любиш? Мама подумала трохи, потім, нахилившись, набрала в жмені піску. Одну руку стиснула в кулак і пісок почав вислизати поміж пальців. Чим більше стискала кулак, тим більше пісок вислизав. Другу руку, натомість, тримала відкритою і пісок залишився в ній. Хлопчик зі здивуванням спостерігав, а потім радісно скрикнув: – Розумію!
У забутому гірському храмі зберігалася ікона Богородиці, на зворотному боці якої була написана одна молитва – молитва усиновлення. Ось вона: Господи, допоможи мені бути приятелем усіх. Приятелем, що чекає і не нудиться, що приймає з добротою, що вислуховує без зусилля, що дякує з радістю. Приятелем, якого завжди можна знайти. Допоможи мені пропонувати іншим безкорисливу дружбу, в
... Читати далі »
Йшов собі полем подорожній – і раптом у траві побачив якийсь предмет дивної форми. – Це змія, – подумав він. Змія кинулась на нього і вкусила. Пізніше тією ж дорогою йшов інший подорожній. Він також побачив предмет дивної форми. – Це птах, – подумав він. Затріпотіли крила, і птах полетів у небо.
Одному водієві несподівано вночі посеред поля пробилося колесо автомобіля. Він засмутився, бо не мав потрібного інструменту, щоб його замінити. Раптом вдалині він побачив маленький вогник – це був одинокий селянський будинок. Водій швидко пішов у тому напрямку. Дорогою він думав: “А що, як ніхто не відкриє дверей?” “А що, як не буде потрібного інструменту?” “А що, як не схочуть його позичити?”
Від таких непевних думок його тривога зростала, і коли нарешті водій дійшов до того будинку, то був такий знервований, що, розмахуючи кулаком під носом у господаря, закричав: “Тримай соб
... Читати далі »
Один лев з широко розкритою пащею наблизився до вівці і спитав її, чи від нього не тхне. – Так! – відповіла вівця. – Дурна! – сказав лев і з’їв її. Потім поставив те саме питання вовкові. – Ні! – відповів вовк. – Підлабузнику! – заричав лев і розірвав його. Те саме лев запитав й у лиса. – Кажучи правду, пане, – відповів лис, – у мене такий нежить, що абсолютно не чую жодних запахів.
Учень одного філософа пішов відвідати свого вчителя, який лежав на смертному ложі. – Залишіть мені у спадок трохи вашої мудрості, – просив він. – Бачиш мій язик? – спитав філософ. – Бачу, – відповів учень. – А мої зуби? Чи всі ще там? – Ні, не всі. – А знаєш, чому язик тримається довше від зубів? Бо він м’який і гнучкий, а зуби тверді – тому й випадають. Тепер ти знаєш усе, що треба знати. Іншої мудрості не маю.
– Я випадково не залишила у вас свою парасолю? – спитала мене одна пані, сусідка, яка якось приходила поговорити зі мною. – Так, – відповів я. Пані щиро подякувала, а потім додала: – Ви – справді чесна людина! Я була у багатьох сусідів і питала, чи не залишила у них свою парасолю, і, уявіть собі, всі відповідали, що ні.
Жила собі на селі черепаха. Якось племінниця, що мешкала в місті, запросила її до себе. Бажаючи побачити трохи світу, сільська черепаха прийняла запрошення. Дорога була недалека (не більше кілометра), але для черепахи це – довгий шлях. Та вона собі думала, що швидко подолає його, і тільки наступного дня вранці пустилася в дорогу. “Якщо я буду рухатись в такому темпі, – міркувала черепаха – то в обід якраз буду на місці”. І пошкандибала, мугикаючи собі під ніс якусь пісеньку. Йде, йде, йде... До полудня бідолаха пройшла ледве двісті метрів. Коли годинник по
... Читати далі »
Якось один чоловік затримався біля гурту хлопчаків, які бавилися на подвір’ї між будинками. Він почав підстрибувати, танцювати та виробляти всілякі блазнівські штучки, щоб забавити їх. Мати одного з них побачила це зі свого вікна. Через якийсь час вона вийшла на подвір’я, підійшла до свого сина і сказала: – Це, напевно, святий. Сину, йди до нього. Чоловік поклав хлопцеві на рамено праву руку і спитав: – Мій любий, що би ти хотів робити? – Не знаю, – відповів хлопець. – А ви що хочете, щоб я робив? – Це ти мені маєш сказати. Що тобі подобається? – А... Я дуже люблю бавитися! – А хочеш бавитися з Богом? Здивований, хлопець не знав, що відповісти. Тоді чоловік додав: – Якщо ти будеш бавитися з Богом, то зробиш найкращу річ у світі. Бо всі ставляться до Бога так серйозно, що виглядає, ніби Він смертельно нудний і суворий. Бався з Богом, сину! Такого милого то
... Читати далі »
Якось один чоловік затримався біля гурту хлопчаків, які бавилися на подвір’ї між будинками. Він почав підстрибувати, танцювати та виробляти всілякі блазнівські штучки, щоб забавити їх. Мати одного з них побачила це зі свого вікна. Через якийсь час вона вийшла на подвір’я, підійшла до свого сина і сказала: – Це, напевно, святий. Сину, йди до нього. Чоловік поклав хлопцеві на рамено праву руку і спитав: – Мій любий, що би ти хотів робити? – Не знаю, – відповів хлопець. – А ви що хочете, щоб я робив? – Це ти мені маєш сказати. Що тобі подобається? – А... Я дуже люблю бавитися! – А хочеш бавитися з Богом? Здивований, хлопець не знав, що відповісти. Тоді чоловік додав: – Якщо ти будеш бавитися з Богом, то зробиш найкращу річ у світі. Бо всі ставляться до Бога так серйозно, що виглядає, ніби Він смертельно нудний і суворий. Бався з Богом, сину! Такого милого то
... Читати далі »
Місіонер, який прожив в Японії багато років, і відомий співак, що пробув там тільки два тижні, поверталися до Америки одним літаком. У Нью-Йорку місіонер побачив великий натовп прихильників співака, які вітали його радісним криком... – Господи, я нічого не розумію, – прошепотів місіонер. – Я пожертвував 42 роки для Японії, а він пробув тільки два тижні, і тисячі людей вітають його з повернення додому – мене ж ніхто не зустрічає. Господь відповів: – Сину, та ж ти ще не повернувся до свого дому.
Якось турист відвідав одного відомого рабина. Його дуже вразило те, що в кімнаті, наповненій книжками, єдиними меблями були стіл і дерев’яна лавка. – Де ж решта ваших меблів? – спитав турист. – А ваші де? – Мої? Я ж тут тимчасово, – здивовано відповів турист. – І я також, – сказав рабин.
